Иллюстрация к рассказу Г. Тютюнника «Степная сказка»

“…А в другому кутку, де почав хтось ритися та й кінчив, блиснуло двоє веселих оченят і почувся неголосний добрий сміх: хох-хох-хох...  
 А тоді ще й голос:  
 — Вилазь, Кроте, не бійся.  
 — Не вилізу, — озвався Кріт глухо, видно, зглибока, видно, аж із дна своєї нори. — Не вилізу, бо я тебе знаю: ти — їжак!  
 І справді, з кутка, де блищали очі, вибрався їжак, струснув солому з голок і сів посеред Куреня.  
 — Вилазь, кажу, я зараз не голодний, — промовив він.  
 — Еге, так я тобі й повірив, — прогув Кріт. — Ти за мною торік ганявся, щоб з'їсти... Знаю я вашого брата. “