“…А в другому кутку, де почав хтось ритися та й кінчив, блиснуло двоє веселих оченят і почувся неголосний добрий сміх: хох-хох-хох... А тоді ще й голос: — Вилазь, Кроте, не бійся. — Не вилізу, — озвався Кріт глухо, видно, зглибока, видно, аж із дна своєї нори. — Не вилізу, бо я тебе знаю: ти — їжак! І справді, з кутка, де блищали очі, вибрався їжак, струснув солому з голок і сів посеред Куреня. — Вилазь, кажу, я зараз не голодний, — промовив він. — Еге, так я тобі й повірив, — прогув Кріт. — Ти за мною торік ганявся, щоб з'їсти... Знаю я вашого брата. “
Путь к духовному совершенству труден, проходит в борьбе с внутренними химерами и не всегда оканчивается счастливо как для нас самих, так и и для окружающих.